Сектор культури та туризму Диканської райдержадміністрації
38500, Україна, Полтавська область смт. Диканька
вул. Леніна, 70. тел.\факс (05351) 9-11-40, тел. 9-14-58


Обласне свято "Пісні Бузкового гаю"
Історико-краєзнавчий музей ім. Д.М.Гармаша тел. (05351) 9-15-96, e-mail: vs258@yandex.ru Картинна галерея ім.М.К.Башкирцевої тел.(05351) 9-14-58
    Чарівна  природа Диканьки приваблює будь-якої пори. Та особливо влітку, коли з настанням тепла все потопає в зелені. Усім подобається мальовнича природа, екологічно чиста зона, багатий і гостинний край з чудовими заповідними місцями. Тут створено регіональний ландшафтний парк «Диканський» площею понад дванадцять тисяч гектарів.
    Дві пам’ятки природи – Бузковий та Ялиновий гаї, що сягають своєю історією ще в дореволюційні часи, розкинулись по обидва береги старовинного Пивоварського ставка. Ялиновий гай – ботанічна пам’ятка природи, площею 4,5 гектари. Ялини посаджені в 1907-1910 рр.
    Ніде в світі немає такої Бузкової ями. Закладений на початку ХІХ ст. у кар’єрі глибиною до 5 метрів, де добувалася глина для колишнього цегельного заводу. Бузковий гай площею 2 гектари з часом став пам’яткою садово-паркового мистецтва. Його створив правнук страченого генерального судді Запорізького війська Василя Кочубея, впливовий державний діяч часів Олександра І князь В.П. Кочубей. І досі живе в народі пов’язана з Бузковим гаєм історія.
В.П.Кочубей   

Алея бузкового гаю
   …Було  в князя тринадцятеро дітей. Одна донька Ганна важко захворіла. Не допомагали хворій ні столичні розваги, ні європейські ліки, ані далекі подорожі. Порадили лікарі вразити її чим-небудь незвичайним, дивовижною красою. Ось і звелів багатий батько засадити непотрібну велетенську яму бузком різних сортів, розбити тут алеї, поставити альтанки, плекаючи надію весняним бузковим буйноцвітом зцілити доньку.

     І ось навесні привезли до гаю згасаючу Ганну. Щоб набратися в дорозі більше вражень, відправили її з Петербурга окружним шляхом: спочатку до Москви залізницею, далі на пароплаві по Волзі та Каспійському морі, в кінній кареті через Кавказ, потім лагідні чорноморські хвилі, сонячний Крим, подорож по Дніпру. Як і очікувалось, Бузкова яма справила неперевершене враження. Змучена юна Ганна повеселішала, їй стало краще. Але відцвів бузок, відійшло й життя молодої дівчини. А Бузкова яма з тієї пори залишилась, щоб кожної весни наповнюватися неповторними пахощами і солов’їними мелодіями, щоб існуванням своїм зцілювати і звеселяти людей…

     Пізніше тут було насаджено дубовий, березовий і калиновий гаї. Всі ці насадження утворюють чудовий природний ансамбль і входять до створеної у цьому районі зони відпочинку. Це місце традиційних народних гулянь, що збирають не тільки жителів селища та району, а й численних гостей з різних куточків України.

    Улюблене народне гуляння на Диканщині - обласне мистецьке свято «Пісні Бузкового гаю».Коли буйно зацвітає бузок, з”їзджаються сюди з усіх куточків Полтавщини і з-за її меж учасники художньої самодіяльності, майстри та гості, щоб помилуватися неповторною природою, поспівати і послухати українських пісень, продемонструвати свої вироби і просто відпочити, покататися на човнах, посмакувати варениками, млинцями та шашликами.





Ласкаво запрошуємо до гоголівського краю!


Туристична Диканщина запрошує
http://dikanka–museum.narod.ru
http://dik-library.narod.ru
http://dik-library.blogspot.com
    Цвіте бузок!.. То як не завітати в Диканьку на барвичте свято?
Ранок 10 травня у Диканьці був таким, як і завжди у таку пору: налитий сонцем, зеленню, бузковими пахощами. Та в самому Бузковому гаю вже зрання кипіла робота: народні умільці розкладали свій крам у Містечку майстрів, біля сцени налаштовували апаратуру, приватні підприємці розбивали намети з продукцією, човнярі перевіряли весла і спускали на воду човни. Досі спокійний Бузковий гай перетворився на метушливий мурашник, де кожен зайнятий своєю справою. Воно й не дивно: ось-ось гості почнуть сходитися-з'їжджатися, свято ж нині. А невдовзі люд і справді почав наповнювати галявину біля Пивоварського ставка строкатістю одягу і різноманітністю говірок, адже вкорте народ приїздить сюди, щоб насолодитися місцевими краєвидами і колоритом. Тим паче, що цього року обласне свято "Пісні Бузкового гаю" тривало не один, а два дні.
    Урочисто відкрили дійство голова Диканської райдержадміністрації Юрій Оніщенко, голова районної ради Микола Постернак, заступник голови - керівник апарату облдержадміністрації Валерій Пархоменко, закликавши присутніх на святі розважитися від душі, отримати максимум позитивних емоцій, а також наголосивши на значенні таких фестивалів для розвитку культури.
    Першими на сцену вийшли господарі свята - учасники художньої самодіяльності сільських Диканського районного будинків культури: зразкові танцювальні колективи "Квітограй" і "Нове покоління" (керівники Людмила Іванова і заслужений працівник культури Євгеній Іванов), гурт "Престиж", соліст Максим Гергало - і народний хор "Горицвіт" зі Стасів. На гостини до диканців завітали і самодіяльні артисти із Шишацького, Кобеляцького, Козельщинського, Решетилівського, Миргородського районів, з Котелевсього селищного будинку культури. І кожен мав що сказати своєму глядачеві, то тривожачи душу піснями, то запалюючи танцями, то веселячи гуморесками.  Особливо припали до душі публіці шишацький вокальний ансамбль "Дівчата" і козельщинська студія танцю "Ангаж". Незважаючи на немилосердно палюче сонце, артисти старалися виступити якнайкраще і за це отримували щедрі оплески.
    Та коли на сцені з'явився тернопільський гурт "Забава" - бойовий авангард "Лісапетного батальйону", відомого всім за проектом "Україна має талант! - 5", - глядачам дійсно стало спекотно, і не від сонця, а від шквалу позитивних емоцій і драйву. Ледь не кожну пісню у виконанні Наталії Фаліон і її колективу публіка підспівувала, а що всидіти не можна було - то це факт! Так само гаряче приймали у Диканьці співака Володимира Герасименка, учасника шоу "Х-фактор-3".
    Та поки на головній сцені артисти демонстрували своє мистецтво, у Містечку майстрів теж було на що подивитися. Тут прямо на очах у перехожих кували свої вироби ковалі із Запоріжжя - Максим і Євген Кострикіни. Вони перейняли ремесло від батька і вже втретє приїхали на свято в Диканьку. Поряд було виставлено гончарну продукцію, серед розмаїття глечиків, мисок, макітер і куманців вирізнялися вироби Сергія Спасьонова з Решетилівки, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва. Три роки тому він переїхав з Києва до полтавського райцентру, сам побудував горно і продовжив розпочату в столиці справу. Що ж особливого в його виробах? Колір. Бо зліплені не з рудуватої опішнянської глини, а з сірої слов'янської. До речі, Сергій Спасьонов - новатор. Він винайшов власну піч, "схрестивши" горно і мартенівську піч, її на молодіжному симпозіумі у Чигиринському музеї-заповіднику було визнано найкращою в світі. Зарубіжні технологи хотіли випитати у майстра секрет, та тільки не на того натрапили.  Ось які гончарі до Диканьки приїжджають! А куди ж без вишивки? Вабили око рушники і сорочки, вигаптувані руками майстрині з Котельви Тетяни Федченко, котра в "Піснях Бузкового гаю" бере участь уже не вперше і завжди отримує від цього задоволення. Тетяна Михайлівна - дизайнер одягу за професією, пропагує народний одяг, зокрема з конопляної тканини, бо він масажує шкіру і найкраще затримує ультрафіолетові промені. Крім того, більше двадцяти років сама шиє (не використовуючи і краплі клею) ляльки, жодна з яких за весь цей час не повторилася. Був у Містечку майстрів і полтавець родом із Чорнух Андрій Саєнко, який представляв власні вироби із соломи. Підкорила всіх об'ємними картинами полтавка Світлана Пятак, котра для квітів використовує як звичайні тканини, так і дорогі - шовк, парчу. Полтавка Людмила Кривоніс, що має родичів у диканських Марченках, поділилася своїм мистецтвом - авторськими віночками, вишивкою бісером. Леонід Дубина з Дніпропетровська теж привіз до Диканьки свої вироби з дерева: різьблені шахи і шашки, шампури, скриньки. Та чого тільки не можна було тут зустріти: на цьому боці дівчата міряють біжутерію ручної роботи, тут миловари пропонують свій продукт, там виконують розпис шкіри хною. Та не подумайте, що диканці в Містечку майстрів задніх пасли. Місцеві художники виставили свої полотна, а одна картина - портрет Василя Скорика, вишитий Світланою Шило і переданий організаторам буквально за два дні до свята, - прямо-таки приковувала погляди.
На "Піснях Бузкового гаю" кожен міг знайти собі розвагу до смаку. Хочете - фотографуйтесь у фотосалоні "Солоха", хочете - на човні покатайтесь, хочете - спробуйте місцевого печива від ТОВ "Інверт" і солоного арахісу від торгової марки "Вкусняшки от Сашки", хочете - шашличку чи плову скуштуйте, а хочете - на бричці проїдьте. Дітвора також не сумувала, підкорювала вершини атракціонів і злітала в небо на батутах, задоволено наминала поп-корн і солодку вату.
Коли ж Бузковий гай укрила темрява, а над Пивоварським ставом поплив вечірній туман, на завершення першого дня свята диканці та гості дійства насолодилися яскравим вогняним шоу. А опісля молодь досхочу натанцювалася на дискотеці.

    Святкування продовжилося й наступного, субонього дня. На головній сцені виступали аматори сцени з інших районів та місцеві артисти, дитячі колективи, члени районних осередків Полтавщини Всеукраїнської спілки інвалідів. Диканці, гості селища на повні груди вдихали п'янкий аромат бузку, насолоджувалися цікавою розважальною програмою та співом солов'їв, що й собі злетілися на свято з усієї округи.